ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом’якшує чиюсь провину. Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (Іван Багмут, Опов., 1959, 79);
// В якому стверджується невинність підсудного. Переконаний [промовець], що іншого вироку, крім виправдувального, присяжні судді не можуть винести (Іван Франко, VI, 1951, 276).
ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ
Тлумачення слова