ВИ́ПОВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виповнити 1. Всі сиділи біля тарілочок, виповнених варениками (Павло Загребельний, Спека, 1961, 77); Очі її, виповнені смутком і докором, цілу ніч не давали молодому студентові спокою (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 18).
ВИПОВНЕНИЙ
Тлумачення слова