ВИПОВІДА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́ПОВІСТИ, ім, іси, док., перех.
1. розм. Висловлювати, звіряти що-небудь комусь. До Уляни приходили дівчата, приходили й молодиці, і кожна, наче зговорилися, виповідала їй свою тугу за минулим щастям (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 23); Крутояр замислився. Виповісти думки, які тіснилися в його голові, було не так легко (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 31).
2. діал. Відмовляти в чому-небудь. — А що, якби ви зараз, нині ще всім виповіли помешкання (Іван Франко, V, 1951, 432).