ВИПОРПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Вигребти яму, заглибину в ґрунті. Він [пес] давно вже, ще з весни, випорпав собі яму під коморою і залазить туди під час спеки (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 40).
2. Розгрібаючи, розгортаючи, дістати що-небудь. Десь щось вкраде [цуценя], десь щось на смітті випорпає (Юрій Мельничук, До раю!.. 1961, 6).