ВИ́ПНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до випнути. Сам Маковейчик маленький на зріст, але груди має розвинені й завжди випнуті молодцювато — «колесом» (Олесь Гончар, I, 1954, 48).
2. прикм. Який видається, виступає наперед. Трохи випнуті вилиці й дивовижно пухнасті брови і вії робили його обличчя виразним, — воно одразу запам’ятовувалося (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 34); Довкола випнутого підборіддя двома струмками спадали пругкі вуса (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 26).