ВИПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИПЛУТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь. Він підбіг до шпигуна, схопив його за руку, потяг по горищу, виплутуючи з старих сіток (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 203); Наталя Вовк ткала портрет годинами і днями, потрібної схожості не було, виплутувала нитку назад (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 140); Воно [вороненя] вже стямилось, мерщій би полетіло, Так із шерсті не виплутав ніг (Євген Гребінка, I, 1957, 66); Він виплутав із куширю весло і спрямував човна на чисте (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 420).
2. перен. Допомагати кому-небудь виходити з важкого, скрутного становища; рятувати. [Євдокія Корніївна:] Виплутуйся собі й дочку виплутуй (Нечуй-Левицький, II, 1956, 529); Не раз виплутував [прокурор] грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 99).