ВИ́ПЛОДОК, дка, чол., зневажл. Нащадок, потомок. Ну, словом, цілий ряд поміщицьких синків, купецьких виплодків, пошкрібків фабрикантських В моїй гімназії, як то говорять, цвів (Максим Рильський, Поеми, 1957, 247); — Ось воно що!.. Виплодка народила? Потурчилася (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 123);
// Уживається як лайливе слово. [Коломійчиха:] Та що ви мене вкінець грабити хочете? Іроди каторжні, сатанинські виплодки! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 351).
ВИПЛОДОК
Тлумачення слова