ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виплекати. — І це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 549); Син пішов в дому — і есе для неї втратило свою красу, відлетіла геть від неї роками виплекана надія (Юрій Збанацький, Між .. людьми, 1955, 64).
ВИПЛЕКАНИЙ
Тлумачення слова