ВИПАЛЕНИЙ

ВИ́ПАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до випалити 1. Куди? До Щорса. Йому, командиру більшовиків, показати свої виразки, перечислити біди народу, розповісти про тюрми, розстріли, грабунки, про випалені панами села (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 98); Починався волзький степ безкраїй, Рудий та сивий, випалений сонцем (Андрій Малишко, II, 1956, 89); Голова вірника, і тулуб, і вигнуті ноги скидаються на випалені з чорної глини і поставлені один на одного три горщики (Михайло Стельмах, I, 1962, 259); Випалене вапно не можна зберігати на вільному повітрі (Таємниці вапна, 1957, 50).