ВИ́ПАЛ, у, чол.
1. спец. Дія за значенням випалювати 1, випалити 4, 5. Використання природного газу гірничозбагачувальними комбінатами дозволить впровадити процес магнетизуючого випалу залізних руд (Наука і життя, 3, 1961, 25); Випал глиняних і фаянсових виробів.
2. Одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп. Ми тепер стріляли раз по раз випалами і вроздріб (Петро Панч, Іду, 1946, 77); Почувся випал з кріпосних гармат (Олександр Довженко, I, 1958, 252).