ВИ́ОРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виорати. Сніг укрив колгоспне наше поле, Виорану, рівну широчінь… (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 26); По висохлому обличчі Івана виораними рівчаками тихо скотились дві сльози і впали на білу сорочку (Мирослав Ірчан, II, 1958, 132).
ВИОРАНИЙ
Тлумачення слова