ВИ́НИШПОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм.
1. Старанно обшукати все довкола. Винишпорили всі закутки — нема [самогону]. Оглянули подвір’я (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 36).
2. Старанно шукаючи, знайти. — Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 238); Від Петрикових чорних циганських оченят не сховається жодний гриб. Поки я одного знайду, якогось невдаху, він десять винишпорить (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 193).