ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до винищити. Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 142).
2. прикм., рідко. Жалюгідний. Його винищений і заляканий вид, із виразом затятості та обмеження, навіть кривився (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 139).