ВИНУВА́ТИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до винуватець. Мусять шмагонути кожна [із послушниць] винуватицю, як слід, по заголеному тілу… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 127); Її [княгиню] єдину вважала [Дзвінка] винуватицею свого нещастя (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 82).
ВИНУВАТИЦЯ
Тлумачення слова