ВИ́НОС, у, чол.
1. Дія за значенням виносити і винести (в 1, 2, 4 знач.). Горбасті піски [в пустелі] утворюються внаслідок виносу вітром раніше відкладених часток (Курс загальної геології, 1947, 92); Снаряди вибухають.. — Недоліт. Винос вправо! (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 282).
2. Винесення небіжчика з приміщення для поховання. Звелів [Еней].. зготовить тіла для виносу (Іван Котляревський, I, 1952, 268).
3. Те, що виноситься текучою водою (пісок, мул і т. ін.).
▲ Винос даху — частина даху, що виступає над стіною. Виноси даху влаштовувалися тільки на боковому або передньому фасаді будівлі (Дерев’яне зодчество України, 1949, 10).