ВИНОКУ́РНИЙ, а, е. Стос. до винокуріння. Поміщики займали пануюче становище також у винокурній промисловості (Історія УРСР, I, 1953, 393);
// Признач. для винокуріння. Цукрові та винокурні заводи, великі маєтки.. знищуються селянами та солдатами (Андрій Головко, II, 1957, 482).
ВИНОКУРНИЙ
Тлумачення слова