ВИНОКУ́Р, а, чол., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник. Другого дня пішов я в винницю: почав хвалитись винокурові, що вже починаю вчитись грамоти (Збірник про Кропивницького, 1955, 17).
ВИНОКУР
Тлумачення слова
ВИНОКУ́Р, а, чол., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник. Другого дня пішов я в винницю: почав хвалитись винокурові, що вже починаю вчитись грамоти (Збірник про Кропивницького, 1955, 17).