ВИ́ННИК, а, чол., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт. Постановлено було.. таке: приймать під королівську руку добрих молодців, хоча й би то з голоти, з харпаків і гультяїв, з винників та броварників (Данило Мордовець, I, 1958, 119).
ВИННИК
Тлумачення слова