ВИ́НІЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виніжити. Може, якраз оцими тонкими бровами, оцим виніженим молочаями лицем вдасться їй коли-небудь привернути до себе своє безприданницьке щастя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 20);
// у знач. прикм. Панночки й паничі викохалися — виніжені та виховані (Марко Вовчок, I, 1955, 379).
ВИНІЖЕНИЙ
Тлумачення слова