ВИНАХІ́ДНИК, а, чол. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь. [Шумейко:] А то ще зробив дощомір власної конструкції… [Вася (з повагою):] Значить, ви теж винахідник? (Іван Микитенко, I, 1957, 435); У містечку Вороновиці жив винахідник літака О. Ф. Можайський (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 250).
ВИНАХІДНИК
Тлумачення слова