ВИ́НАХІД, ходу, чол.
1. Дія за значенням винаходити 1. І не раз думав Тарас, дивлячись на втомлених жінок, яке б щастя було для них, коли б чиясь геніальна людська думка дійшла до винаходу машин, що замінили б і жниць, і в’язальниць, і полільниць (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 341).
2. Те, що винайдене, зовсім нове, невідоме до цього. Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання — це переворот у всьому залізничному транспорті. Це світовий винахід (Олесь Донченко, I, 1956, 476); Він віддав роботі над цим винаходом багато років, він ясно бачив у мріях свою пластмасу, прозору, ніби скло, міцнішу від сталі (Вадим Собко, Справа.., 1959, 41).