ВИМИТИЙ

ВИ́МИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимити. Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (Нечуй-Левицький, III, 1956, 15); Зеленіло свіже, вимите дощем село (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 108); Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 82);  * У порівняннях. Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (Петро Колесник, Терен.., 1959, 31).