ВИ́МУШЕНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до вимушений 3. Усміхнувся [Пранек], ледве приховуючи вимушеність посмішки (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 61); Вже як не бувало тієї скованості, вимушеності, незграбності (Олесь Гончар, Новели, 1954, 102).
ВИМУШЕНІСТЬ
Тлумачення слова