ВИ́МОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виморити 2. І спав він ту коротеньку, літню нічку мертвим сном, яким тільки спить чоловік, виморений важкою роботою (Панас Мирний, II, 1954, 77); Виморені походами.., козаки були раді відпочити (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 440).
ВИМОРЕНИЙ
Тлумачення слова