ВИ́МОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимочити. Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолі (Нечуй-Левицький, II, 1954, 221); Вимочені гриби вкладають шапками вниз у бочки або скляні банки (Українські страви, 1957, 428); * У порівняннях. Бліде, ніби вимочене за місяць, небо очистилось від хмар (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 196).
ВИМОЧЕНИЙ
Тлумачення слова