ВИ́МЕТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимести. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий (Панас Мирний, II, 1954, 35); — Я сам читав його записку, зім’яту й виметену тобою в сінешній куток (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 482);
// виметено, безос. присудк. сл. Комбайнери ладні тут оце пройшли,.. викосили нивку, Подивись, як чисто.., Начебто долівку виметено в хаті (Павло Усенко Листя.., 1956, 21).
ВИМЕТЕНИЙ
Тлумачення слова