ВИМАНТАЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Вигострити мантачкою. Їй дали косу, яку спеціально одклепав і вимантачив дід Сербиченко (Юрій Яновський, II, 1958, 261).
2. перен., розм. Видурити що-небудь у когось. А поки що, — держіть свої грошенята при собі, ..щоб не знайшовся який пройдисвіт, що, прикриваючись добрим ділом, не вимантачив їх у Вас (Панас Мирний, V, 1955, 392); Всієї землі не повернуть.., а десятинок з десять можна буде вимантачити (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 225).