ВИМАЛЬОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИМАЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. Ретельно, з усіма подробицями малювати, старанно розмальовувати кого-, що-небудь. Тарас під самісінькою банею вимальовував якийсь візерунок (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 99);
// Ретельно окреслюючи, фарбувати що-небудь. Ельза підходить до туалетного столика і починав акуратно вимальовувати губи (Вадим Собко, П’єси, 1958, 136).
2. перен. Розповідати, писати про кого-, що-небудь, уявляти когось, щось дуже виразно, з подробицями. А коли б же чули ви, як Маруся вимальовує вас, і вашу одежину, і похід, і погляд! (Марко Вовчок, I, 1955, 381); Шепоче знов трава ласкава мені про молодість свою, і вимальовує уява дзвінки конвалій у гаю (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 196).