ВИ́М’ЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вим’яти. — На щастя нам! — говорив сусід сусідові, обсипаючи свого товариша добірним зерном, тільки що вим’ятим з колосків. — Щоб завжди родило… (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 145).
ВИМ’ЯТИЙ
Тлумачення слова