ВИЛИВАТИСЯ, ається, недок., ВИЛИТИСЯ, ллється і рідко ВИЛЛЯТИСЯ, лляється, док.
1. Витікати, литися назовні. Скільки-то сліз виливалося матусиних..! (Марко Вовчок, I, 1955, 242); — Пий! — сказав чоловік. Яків узяв. Рука його тремтіла і трунок виливався з чарки (Панас Мирний, I, 1954, 296); З водопроводу подаватимуть до бака воду. А відти трубами і трубками [вона] оббігатиме компресор, щоб потім виллятися геть (Микола Трублаїні, I, 1955, 136); * Образно. Саме мінялися зміни, і з цехів [заводу] виливались потоки людей (Яків Баш, Надія, 1960, 155).
♦ Виливатися з берегів — те саме, що Виходити з берегів (див. виходити). Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83).
2. перен. Знаходити своє вираження, вияв. Радість виливалась стихійно, широко (Павло Тичина, III, 1957, 284); Іван.. написав свою натхненну поему «Наймит». Вилилась вона на папір, як єдиний подих (Петро Колесник, Терен.., 1959, 161);
// у що, у чому, чим. Проявлятися якимсь чином, набираючи певної форми. На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зрадила дівка.., — все виливалось у пісню (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 314); Сергій відчув: не у вирок Виливалася ця розмова (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 52); Всі його [Т. Г. Шевченка] думки, його переконання, його віра виливались у цих творах, що нестримно тепер писав (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 367); Він іноді з прозорливістю ясновидця визначав і ті форми, в які виллється щасливе майбутнє народу (Максим Рильський, III, 1955, 281); Стримуєш сльози? Що ж, не ридай, Вилитись пісні Словами дай (Леонід Первомайський, I, 1958, 299).
3. перен. Утворюватися внаслідок виливання і застигання розтопленого воску. Ну, Марусю, загадай. Віск на воду виливай: Що там виллється — пізнай (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 61); І таки нестемісінько він [Чіпка] вийшов, так і вилився з воску!.. (Панас Мирний, II, 1954, 178);
// тільки док., у кого. Бути дуже схожим на кого-небудь. — Подивись, — каже вона, — подивись, Химо, усі тройко у його [батька] вилились — мої чорнявенькі! (Марко Вовчок, I, 1955, 257); Вилились, як з воску, в матір (Номис, 1864, № 8063).
4. Мати здатність набирати якої-небудь форми внаслідок лиття. Алюмінієві бронзи добре виливаються.
5. тільки недок. Пас. до виливати. Циліндри автомобільних двигунів виливаються з чавуну (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 32).