ВИЛИСКУВАТИ, ує, недок., без додатка і чим. М’яко блищати, відсвічувати; лисніти. Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі на північний захід (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 51); Виорана земля чорніла, аж вилискувала, і тільки де-не-де несміло виглядали селені листочки трави (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 143); Матроси стоять на юті, мов статуї. Їхні руки й обличчя вилискують бронзою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 21).
ВИЛИСКУВАТИ
Тлумачення слова