ВИ́ЛУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вилущити 1. Йому [коневі] давали вилущені горіхові зерна, персики, виноград, і він усе охоче поїдав (Олесь Гончар, I, 1954, 83); Воляча сила вкладена в його руки: застукає когось на шкоді, свисне кулаком поміж щелепи, і вилущені зуби вилітають на землю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 298).
ВИЛУЩЕНИЙ
Тлумачення слова