ВИ́ЛОВ, у, чол.
1. Процес виловлювання риби (переважно у великих масштабах), тварин і т. ін. Основу сучасного промислу Баренцового моря становить тріска. Вона є основним об’єктом вилову, який ведуть радянські тральщики у відкритому морі (Наука і життя, 2, 1958, 17); В Цуманському лісі споруджено спеціальну пастку для вилову диких кабанів (Радянська Україна, 2.II 1967, 4).
2. Те, що виловлене, одержане виловлюванням. Шхуна забирала в морі вилов із шаланд (Микола Трублаїні, II, 1955, 272); Од цигарок снується дим, І пахне житом молодим, І рибним виловом багатим (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 329).