ВИ́ЛІТ, льоту, чол.
1. Дія за значенням вилітати 1. [Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (Захар Мороз, П’єси, 1959, 185); Федотов цілком виразно уявляв собі, як в його полку пілоти готуються до вильоту (Натан Рибак, Опов., 1949, 51).
2. Одноразовий політ. Робота пілота на фронті виміряється кількістю бойових вильотів (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 53).