ВИ́КРИЧАТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Накричатися досхочу, не мати більше змоги кричати; висловити криком усе, що хотілося. — Не буде нікого в хаті, то й не буде до кого чіплятись. — Швидше викричиться [о. Артемій] та й перестане, — сказала до дочки Су сана Уласівна (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 146).
ВИКРИЧАТИСЯ
Тлумачення слова