ВИ́КРУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викрутити 1—3. Ледве тримаючись на ногах, як викручена ганчірка, Саїд Алі сідав у машину будівельного відділу (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 201); Василь устав зі своєї лави і, підтримуючи викручену руку, вийшов наперед (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 255).
ВИКРУЧЕНИЙ
Тлумачення слова