ВИКРОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИКРОЇТИ, ою, оїш, док., перех.
1. Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін. — А знаєш, ти вже щось занадто мале викроїла, ще гляди, не налізе (Леся Українка, III, 1952, 746).
2. перен., розм. Виділяти з труднощами що-небудь для якоїсь мети. Вся його розвага була в більярді, для чого він викроював трохи часу (Антон Хижняк, Навгамовна, 1961, 77); — А звідки ж ви візьмете штатну одиницю? — серйозно, діловито запитав Турбай. — Викроїмо, — підбадьорений розмовою, відповів Кузь (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 522).