ВИ́КОВЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виковзати. Дорога до нього [степу], виковзана тисячами полозків, яскраво поблискувала пресованим снігом (Григорій Епік, Тв., 1958, 29); Тарас так задумався, що не помітив, як ступив на виковзану дітьми доріжку (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 114).
ВИКОВЗАНИЙ
Тлумачення слова