ВИ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до вика. На низині.. кошлатився, виковий килим (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 156); Глухими городами Корж вибрався нагору і пішов навпростець через скошене викове поле (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 282).
ВИКОВИЙ
Тлумачення слова