ВИ́КОПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викопати. Білі будиночки сміялись до весняного сонця, старшина згадував землянки на батьківщині, викопані на згарищах (Олесь Гончар, I, 1954, 436); Юлдаш удень і вночі марив про небачене місто в степу, що росло з кожним днем, з кожним заступом викопаної землі, з кожною цеглиною, з кожним гвіздком, вбитим у дерево (Олесь Донченко, I, 1956, 146).
ВИКОПАНИЙ
Тлумачення слова