ВИКОЛИ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. Раз у раз колихатися. Мимо шиї Микити просвистів ніж, врізався в дерев’яний зруб, забриньчав костяною ручкою, виколихуючись у світлі лампи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 386).
2. перен. З’являючись, визрівати, окреслюватися (про яке-небудь почуття, думку і т. ін.). В її серці поступово виколихувався гнів. Проти кого? Вона й сама того не знала (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 36).