ВИ́КОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викотити. По обіді в клуні віяли зерно. На майданчику біля викочених з цеху лафетів та зарядних ящиків.. уже товпився народ (Андрій Головко, II, 1957, 61); Лук’ян раптом пополотнів. Затряслись перекривлені губи, а викочене око налилося кров’ю (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 21).
ВИКОЧЕНИЙ
Тлумачення слова