ВИ́КЛЮЧНІСТЬ, ності, жін.
1. Властивість за значенням виключний 1. Всяка однобічність і виключність уже заважає повному додержанню правди художником (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 57); Деякі з них [шкіл] претендують на гегемонію, на виключність в оновленні «визволеного мистецтва» (Василь Еллан, II, 1958, 72).
2. Те саме, що винятковість 2. Стара класова виключність зникає (Історія УРСР, II, 1957, 421).