ВИКЛЬОВУВАТИ, ує, недок., ВИКЛЮВАТИ, ює, док., перех. Клюючи, витягати, виривати дзьобом. А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 68);
// З’їдати що-небудь (про птахів). Стигнуть у вас у садку вишні, А птиця капосна насідає, викльовує… (Остап Вишня, I, 1956, 126).
ВИКЛЬОВУВАТИ
Тлумачення слова