ВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до викінчити. З викінчених перекладів я маю «Життя і філософські думки Пінгвіна» пані Сталь, якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам (Леся Українка, V, 1956, 20); Готова, вже викінчена дорога, обігнувши скелю, зникала десь у горах за перевалом (Олесь Гончар, I, 1954, 544).
2. прикм. Довершений, досконалий; який досягає найвищого рівня. Філософія Маркса є викінчений філософський матеріалізм, який дав людству великі знаряддя пізнання.. (Ленін, 19, 1950, 5); Світ Здається викінченим, як поема Митця старого, — а буває часом, Коли хотілось би його зламати, Розвіяти, по вітру розпустить! (Максим Рильський, I, 1956, 76); Його біле личко з тонкими викінченими рисами блідо зарожевілось (Олесь Гончар, IV, 1960, 73).