ВИХВАЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВИХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Хвастати, хвалити самого себе. — Не дурніший же я, справді, від його! — вихвалявся Пищимуха (Панас Мирний, IV, 1955, 384);
// ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. Любив [Терентій] вихвалятися своєю фізичною силою (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 29); Сестра вихвалятиметься своїми успіхами і п’ятірками (Юрій Смолич, II, 1958, 45); Перед людьми Мар’ян поспішив вихвалитися і своїм сином Юрком (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 32).
2. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. — Вони [шляхтичі] вихваляються порізати всю старшину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 106).
3. тільки недок. Пас. до вихваляти.