ВИХРАСТИЙ

ВИХРА́СТИЙ, ВИХРЯ́СТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. вихор 2). Іван Ярош з вихрастим хлопчиною грають у шахи (Андрій Головко, Літа.., 1956, 109); Перед нею, безперечно, стояв узбек, Йому б тільки.. кучері вихрасті на голові, оповиті білою чалмою… (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 35); Прислали його [вчителя] прямо з шкільної парти, й через те од його вихрястого чуба й навіть од кожної складочки одежі так і несло ще веселою, вахлакуватою бурсою (Степан Васильченко, I, 1959, 135); На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону — тугим колесом (Олександр Довженко, I, 1958, 79).