ВИ́ХОДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.
1. Виростати. Такий-то виходився [Іван] хороший, моторний, і не пізнати його, що в гіркому кріпацтві зріс (Марко Вовчок, I, 1955, 22).
2. Поправлятися після хвороби, пологів, поранення. Ще не дуже після родин виходилась, а він вже і привіз її вп’ять до себе (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 454); [Личак (обдивляється рану):] У груди садонув, падлюка… В серце націлявся, та промазав… Нічого, Матвію Івановичу… Виходишся… (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 508).
3. Псуватися внаслідок носіння (про взуття); зношуватися. Писав син-одинак до своєї матері з війська: «Присилайте мені, мамо кохана, черевики, бо старі виходилися» (Українські народні казки, легенди.., 1957, 501).