ВИКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Звертаючись до кого-небудь, говорити «ви». [Оксана:] З якої ж це речі мені викаєш? Чи я тобі тітка, чи дядина? (Марко Кропивницький, I, 1958, 400); — Як звати вас? — повторив я запитання. — Мене?.. — і дівчина осміхнулася. — Чудний ти якийсь. У нас тільки на старших.. викають (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 126); — На другому блоці спитай Щербака Тимофія Лаврентійовича.. І не здумай на нього викати. Він цього не терпить (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 76).
ВИКАТИ
Тлумачення слова