ВИ́КАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням викати. Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Панас Мирний, III, 1954, 189); Лодиженко перебив Щапова: — Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 544).
ВИКАННЯ
Тлумачення слова